Читать книгу Загадкова кімната онлайн

100 страница из 105

«Всім зацікавленим особам».

Це останнє, про що я думаю, перш ніж наді мною нарешті милосердно зглянеться сон, і перше, про що згадую, тільки-но розпочинається новий день. Це єдине, що я можу дати цьому чоловікові, – все інше, про що він благав, не від мене залежить. Може, річ у моїй власній недолугій спробі вкоротити собі віку – чи хтозна, чим він насправді був, той злощасний випадок?.. – не знаю, але я просто не можу полишити свого невидимого сусіда на самоті. Одержима. Так якось назвав мене один з моїх психотерапевтів. Якщо вже якась ідея спала мені на гадку, викинути її з голови я не можу. Вона росте, збільшується, допоки повністю не заповнює мої думки. Тож тепер у мене, на додачу до всіх моїх проблем, ще й мертвий чоловік у голові.

Минув уже майже тиждень після того випадку з мишею. Марта приходила в мою кімнату з вибаченнями й запевняла, що Джек ніколи б не зробив такої жахливої речі, як та, в якій я його звинувачую. Кумедно, вона, здається, в курсі того, що чоловіченько наставляє їй роги, а от стосовно всього іншого перебуває в блаженному невіданні. Я дозволила їй виголосити цю промову й навіть сперечатися не стала, натомість ввічливо вказала на двері. Відтоді з Джеком ми не стикалися… і хай би воно так тривало й надалі. Якщо він більше не втне ніякої капості, то якось уживемося.