Читать книгу Загадкова кімната онлайн

101 страница из 105

Повз мене проходить ще один мешканець передмістя, досить відчутно зачепивши мене плечем. Прискорюю крок, рушивши головною вулицею. Завертаю за ріг на вуличку, де на мене чекає мій новий будинок. Коли я підходжу ближче, то бачу, що сусідка Марти й Джека підрізає трояндові кущі в себе в присадку. Відтоді, з нашої вікопомної зустрічі, коли вона звинуватила мене в тому, що ми з Мартою і Джеком глузували з її саду, я її бачу вперше.

Джек ще тоді стверджував, буцімто все це лише маячня божевільної старої. Не стримуюся – кривлюся. «Божевільний» – таке паскудне слово. Геть-чисто тавро на все життя.

Зрозуміло одне: особливої прихильності між цією пані й моїми орендодавцями немає.

А що, як?..

Рішучо крокую до неї.

Вона припиняє підрізати квіти й злостиво зиркає на мене. Кутики вуст невдоволено опускаються. Її літні штани й зашмарована землею сорочка здаються на цій пані якимись лантухуватими – такою мірою вона тендітна. Незважаючи на те, що на вулиці тепло, на голові в неї й сьогодні вовняний капелюх з плетеною квіткою. Ознаки віку добре помітні на її обличчі, але жодного натяку на те, що в неї «дах поїхав», як тоді красномовно сформулював це Джек, у погляді цих пильних карих очей немає.