Читать книгу Загадкова кімната онлайн

15 страница из 105

Але зараз від нього свербить у носі, а в роті я відчуваю гіркуватий присмак.

– З мого боку не буде нахабством спитати, чому поїхав ваш попередній пожилець?

– Попередній пожилець? – Він дивиться на мене, схиливши голову до плеча, усмішка раптом де й поділася. – А чому ви раптом вирішили, що до вас тут хтось жив?

– Просто цікаво, з якої причини можна покинути таке фантастичне помешкання.

На його обличчі знову з’являється усмішка.

– До вас у нас не було пожильців, Лізо. Ви перша! Хочете побачити кухню та їдальню?

Вже у дверях я не втримуюся – озирнувшись, ще раз кидаю на кімнату довгий погляд.

* * *

Їдальня виявляється цілком пересічною, її декоруванням господарі достеменно нехтують, бо тут і досі стоїть незграбний дерев’яний стіл, стільці й шафа родом з 90-х років минулого століття. Мама була б просто приголомшена. В її будинку їдальня – це предмет гордощів і втіхи. Місце, куди родина приходить, щоби побути разом, поділитися наболілим, посміятися. Мабуть, багато хто зважив би, що це трохи застаріла концепція, але моя матінка дуже шанує традиції.