Читать книгу Загадкова кімната онлайн

16 страница из 105

Кухня велика. Наче нова, але якась ніби нашвидкуруч мебльована. Певно, до облаштування доклав руку Джек – він не справляє враження аж надто ретельного майстра. Сам Джек тим часом пояснює, що мені виділять трошки місця в холодильнику. Він каже ще щось, але я не надто вслухаюся. Натомість дивлюся крізь віконце у верхній половині дверей чорного ходу.

Там, за дверима, – сад, якому, здається, й кінця-краю нема. Справдешні хащі – дерева, високий чагарник, ділянки моріжку, розкреслені зарослими стежками.

Судячи з відстані до сусіднього будинку, цей сад може тягнутися ярдів на сто[6], але він настільки зарослий, що точно визначити важко.

Я натискаю на дверну ручку. Аж раптом Джек рвучко смикає мене за руку. Я здивовано відсахуюся.

– Агов, полегше, – каже він хутко.

Серце в мене аж заходиться. Виглядає на те, що Джек – не таке уже й безневинне ягня. Може, він ягня – серійний убивця.

Він примирливо скидає руки.

– Перепрошую, не хотів вас лякати. Просто сад – це наш приватний простір. – Тепер він говорить трохи повільніше. – Ну, ви ж розумієте, як воно… коли здаєш комусь кімнату, хочеться залишити якийсь куточок у будинку тільки для себе.