Читать книгу Загадкова кімната онлайн

19 страница из 105

Вона дарує чоловікові сяйливу усмішку.

– Чому б тобі не зрізати трохи зеленої квасолі на вечерю?

Кивнувши мені, Джек аж із надмірною готовністю вшивається до саду, куди мені зась.

– Він не хотів вас налякати.

Знову зводжу очі на Марту.

– Він просто трохи зациклений на тому своєму саду. Вирощує там усіляке зілля… – Вона стишує голос – так зазвичай пліткують з близькою подругою. – Між нами кажучи, він і на мене гиркає, коли я туди потикаюся. …Може, я зараз заварю нам чаю і ми трохи посидимо й потеревенимо у вітальні?

Чай – це звучить непогано, але…

– Перепрошую, але в мене обмаль часу. Вже наступним разом.

Вона дивиться просто мені в очі.

– А чи він буде, той наступний раз? Джек запропонував вам поселитися в нас?

– Ми до цього не дійшли.

– А якщо я запропоную, погодитеся?

Я вагаюся, згадуючи чужі пальці, що стискають мій зап’ясток. А затим зусиллям волі струшую з себе цей спогад.

– Я залюбки винайму у вас кімнату.

* * *

Виходжу з будинку з радісною усмішкою, відчуваючи, що Марта проводжає мене поглядом. Щойно зачиняються двері, видихаю з полегшенням, відчуваючи неймовірне бажання до чогось прихилитися.