Читать книгу Загадкова кімната онлайн

41 страница из 105

– Якщо вам щось буде треба чи виникнуть якісь запитання…

– …звертайтеся до мене, – перебиває її Джек, усміхаючись одним кутиком вуст.

Марта жартома дає йому стусана. Потім вони дивляться одне на одного й регочуть. І, тримаючись за руки, йдуть, лишаючи мене в моєму новому помешканні. Я чую, як стиха стогне сходовий майданчик, коли Марта з Джеком перетинають його, як риплять сходи, коли вони йдуть донизу. Звук стишених голосів, що віддаляються, нагадує шелестіння паперу. Мабуть, не дуже їм зручно оце – щоб у будинку мешкав хтось чужий. Я б на таке, мабуть, не зголосилася.

Як бодай на мент розпружитися, якщо ти знаєш, що в домі чужа людина?

…Так, перш за все треба розібратися із дзеркалом… Я підходжу до нього й відвертаю до стіни. Все одно мені не треба бачити власне відображення на повний зріст.

Дзенькає телефон. Повідомлення від тата. Відтоді як я востаннє їх навідувала, він влаштував мені справжнісіньке пекло. Минулого вечора надійшло повідомлення про те, які вони з мамою були раді мене бачити. А в кінці повідомлення був номер телефону доктора Вілсона – без жодних додаткових пояснень. Я відповіла, не згадуючи про номер. Сьогодні зранку прийшло ще одне SMS – він дякував мені за те, що я подякувала йому. І надсилав телефонний номер. Знову. На це повідомлення я вже не стала відповідати.