Читать книгу Згодом онлайн

14 страница из 73

– Добре. Треба купити собі комірець з електрошокером, який б’ється щоразу, коли я матюкаюся при тобі. Хоч так навчуся. – Вона випнула нижню губу і здмухнула з лоба гривку. – Мені ще двісті сторінок найсвіжішого Ріджиса прочитати…

– А цей як називається? – спитав я, знаючи, що в назві точно будуть слова «з Роаноука». Вони завжди там були.

– «Діва-примара з Роаноука». Один з його найкращих, багато се… багато поцілунків і обіймів.

Я наморщив носа.

– Вибач, малий, але жінкам подобається калатання серця і розпашілі стегна. – Вона кинула погляд на торбину з «Дівою-примарою з Роаноука», скріплену звичними шістьма-сімома гумками, одна з яких завжди ляскала і примушувала маму видавати найдобірніші матюки. Багатьма я й досі користуюся. – Мені вже нічого не хочеться, крім келиха вина. А може, й цілої пляшки. Мона Беркетт була знаменитою занозою в задниці, без неї йому насправді може бути й краще, але зараз він убитий. Дуже сильно сподіваюся, що в нього є родичі, бо ідея бути головною втішальницею мені якось не дуже.