Читать книгу Згодом онлайн

15 страница из 73

– Вона його теж любила, – сказав я.

Мама якось дивно на мене глянула.

– Так? Ти думаєш?

– Я знаю. Вона сказала щось погане про мою індичку, а потім заплакала й поцілувала його в щоку.

– Джеймсе, ти це собі науявляв, – сказала мама, але без особливого ентузіазму.

На той час вона вже знала, я впевнений, що знала, однак дорослим важко дається віра. А чому? Я вам розкажу. Коли в дитинстві вони дізнаються, що Санта-Клаус – це фейк, Золотоволоска – не справжня дівчинка, а великодній кролик – це туфта (всього три приклади, я можу навести більше), все ускладнюється і вони перестають вірити в будь-що, чого не можуть побачити на власні очі.

– Нє-а, не науявляв. Вона сказала, що не бути мені Рембрандтом. А хто це?

– Художник, – мама знову здмухнула гривку. Не знаю, чому вона її не відрізала чи не носила іншої зачіски. Бо вона могла, така була красива.

– Коли підемо вечеряти, не смій нічого казати містерові Беркетту про те, що тобі привиділося.

– Не скажу, – пообіцяв я. – Але вона права. Моя індичка – відстій.