Читать книгу Згодом онлайн
19 страница из 73
4
Похорон відбувся через три дні. Для мене то була перша така подія, і цікава до того ж, але не сказав би, що розважальна. Принаймні мамі не довелося бути головною втішальницею. Містер Беркетт мав брата і сестру, вони й узяли на себе цю роль. Старі, однак не настільки, наскільки він сам. Містер Беркетт проплакав усю поминальну службу, і сестра повсякчас подавала йому паперові хустинки. Здавалося, ніби її сумочка наповнена ними по вінця. Аж дивно, як там поміщалося щось інше.
Того вечора ми з мамою замовили піцу з «Домінос». Вона пила вино, а я – «Кул-Ейд», як стимул за те, що добре поводився на похороні. Коли від піци залишився останній шматок, мама спитала, чи була там, на мою думку, присутня місіс Беркетт.
– Ага. Вона сиділа на сходинках, які вели нагору, до того місця, де говорили її друзі й священник.
– Кафедра. А ти міг… – Вона підняла останній шматок, подивилася на нього і поклала назад. А потім глянула на мене. – Ти міг бачити крізь неї?
– Як крізь привида у фільмі? Це ти маєш на увазі?