Читать книгу Згодом онлайн

20 страница из 73

– Так. Напевно, саме це я й маю на увазі.

– Нє-а. Вона була там уся, тільки в нічній сорочці. Я здивувався, коли її побачив, бо вона померла три дні тому. Так довго вони майже ніколи не залишаються.

– А що, просто зникають? – немовби намагаючись укласти це в голові. Я бачив, що мамі не подобається про це говорити, але зрадів, що вона заговорила. Бо мені полегшало.

– Ага.

– Джеймі, що вона там робила?

– Просто сиділа. Раз чи два глянула на свою труну, але в основному дивилася на нього.

– На містера Беркетта. Марті.

– Так. Один раз вона щось сказала, але я не розчув. Дуже скоро після смерті їхні голоси починають стихати, наче музику прикрутили в автомобільному радіо. А через якийсь час ти взагалі перестаєш їх чути.

– А потім вони зникають.

– Так, – кивнув я. У горлі з’явився клубок, тому я допив залишки «Кул-Ейду», щоб його прогнати. – Зникають.

– Допоможи прибрати, – попросила мама. – А потім подивимося серію «Торчвуду», якщо захочеш.

– Ага, круто!

Мені «Торчвуд» не здавався таким уже крутим, але можливість не лягати спати ще годину після мого звичного часу була дуже крута.