Читать книгу Кат онлайн

21 страница из 129

– Шість тижнів тому я віддала пакетик «Смартіс» трифутовій дитині в костюмі «Ляльки», яка прийшла просити цукерок із нагоди Гелловіну. Якийсь фіґляр у береті надумав зшити докупи частини тіла кількох різних мертвих тварин. Тепер ця хрінь – останнє поповнення в колекції Тейт Модерн[1], і її з насолодою споглядають рекордні кількості таких самих фіґляристих і беретистих фіґлярів у беретах.

Руш засміявся.

– Якийсь хворий покидьок навіть знімає про це серіал. Тепер «Лялькар» на волі, повсюди, а нам просто доведеться із цим жити, – закінчила вона.

Бакстер повернулася до Руша, який тим часом вдивлявся у свій пакет із желейними немовлятами.

– Він не розмовляє? – спитала вона Кертіс.

– Він воліє слухати, – ущипливо відповіла Кертіс, неначе ексцентричний колега набрид їй, варто їм було пропрацювати разом лише тиждень.

Бакстер знову поглянула на Руша.

– Їх що, змінили? – нарешті пробурмотів він, напхавши до рота барвистих цукерок, а тоді усвідомив, що всі три жінки чекають, коли він долучиться до засідання.