Читать книгу Кат онлайн

24 страница из 129

– Господи! – випалила Бакстер. – Гаразд. Я прийду й потримаю вас за руки. То що там за невеличке прохання?

Руш і Кертіс перезирнулись, і навіть Ваніта ніяково засовгалася, перш ніж хтось наважився заговорити.

– Оце… й було невеличким проханням, – тихо мовила Кертіс.

Бакстер, здавалося, була готова вибухнути.

– Ми хотіли б, щоб ви оглянули місце злочину разом із нами, – продовжила Кертіс.

– Фотографії? – напружено прошепотіла Бакстер.

Руш випнув нижню губу й заперечно похитав головою.

– Я вже погодила з комісаром відрядження до Нью-Йорка й переберу на себе ваші обов’язки, поки вас не буде, – повідомила їй Ваніта.

– А вони чималі, – роздратовано відповіла Бакстер.

– Я… якось упораюся, – сказала Ваніта, і з неї на мить спав професійний лоск.

– Це абсурд! Якого дідька ви гадаєте, що я могла б зробити свій внесок у геть не пов’язану з тією справу на іншому кінці світу?!

– А ми так не гадаємо, – чесно відповів Руш, обеззброївши своєю відповіддю Бакстер. – Це цілковите марнування нашого часу… Наших часів? Нашого часу?