Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

14 страница из 77

У переддень весілля було влаштовано дівич-вечір, і до палацу Довгодумів злетілися боярські доньки – подруги Радислави. Хоча мало кого з тих дівчат могла вона дійсно назвати своєю подругою – хіба що лиш Миланію, доньку боярина Ольхового. Миланія вже була заміжньою, заробившись дружиною боярина Ростислава Куцого ще в чотирнадцять літ, але дружби своєї з Радиславою не покинула. Маєток Куций мав поряд Пересопниці, тому й дружба дівчат не обірвалася. Миланія була геть не схожою на Радиславу – маленька зросточком, пухкенька та рум’янолиця білявка з веселими блакитними очима. Вона дуже любила свого мужа й щиро раділа щастю подруги, котра все не могла наговоритися про Мстислава Борисовича.

– Милашо, яка я зараз щаслива… – шепотіла вона гарячкувато, усамітнившись з подругою біля вікна й спостерігаючи, як бавляться інші дівчата, пригощаючись солодощами та медовухою. – Ти ж бачила його – справді він красень неймовірний? А який чемний та ніжний. І як схвилював моє серце в ту ж саму мить, як тільки побачила я його. Нарешті мені зустрівся боярин, котрий припав до серця.