Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

18 страница из 77

– Час нам усамітнитися до спочивальні.

Радислава відчула, як зачервоніло й запалалося личко її щасливе, й серце забилося так часто в грудях, мовби ладне було вискочитися з них. Ось цієї хвилини вона й чекала й одночасно надзвичайно страшилася. Й нехай мама казали, що вона відчує лиш миттєвий біль, та все ж було боязко. Перша шлюбна ніч… Якою вона буде саме для неї? Й матінка, й Милаша промовляли, що ложе мужа та жони є чистим та благословенним і неземне задоволення, що не схоже ні на що інше, дарує воно, та все ж… Все ж страх продовжував володітися нею – вже бояринею Радиславою світ Пилипівною з В’яженичів, коли крокувала вона слідкома за мужем до великої світлиці, яку батечко подарував їм з мужем на весь той тиждень, що буде відбуватися весілля, й до самого їхнього від’їзду в маєток Мстислава Борисовича. Вперше в житті полишилася з чоловіком наодинці й не могла ніяк позбутися незрозумілого страху, що дрібним дрижанням струшував усе її тіло, мов то була вона геть промерзлася, хоча в світлиці було надзвичайно тепло й навіть спекотно. Дивилася зацікавлено й боязко одночасно, як Мстислав Борисович скидає з себе свиту й полишається в шовковій сорочці та штанях, а потім скидає й сорочку, жбурляючи ту кудись у куток світлиці, й полишається напівоголеним… і вона бачить перед собою сильне чоловіче тіло, котре є геть відмінним від її власного й поросле на грудях кучерявим рудавим волоссячком. Мстислав Борисович посміхнувся до неї, одним ковтком випив братин вина й почав наближатися, й Радислава навіть сама в ту хвилину не зрозуміла, чому їй так відчайно раптом закортілося втектися від нього. Втектися від свого коханого лицаря, котрий був тепер їй мужем. Певне, то страх перед незвіданим оволодівся нею, й вона навіть вилаяла себе за подібне, й примусила всміхнутися у відповідь на усмішку мужа свого, котрий промовив, схиляючись до неї: