Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

15 страница из 77

Миланія усміхалася.

– Бачу, подружко, що ти закохалася.

Радислава червоніла личком.

– А це так помітно? Та я не криюся, тому що кохаю чоловіка, котрому завтра стану вінчаною жоною. І я справді його кохаю, так кохаю, що мені робиться часом боязко від цього почуття… й насідаються думки, що коли не буде поряд мене Мстислава Борисовича або ж коли розлюбить він мене, то я й жити на цім світі не зможу…

Миланія швидко перехрестилася.

– Господь з тобою промовляти подібне! Гріх то!

Радислава спохмурніла личком.

– Відаю про це, але відчуваю себе саме так. Люба Миланочко, зі мною взагалі зараз коїться щось незрозуміле – то я сміюся весело від щастя, а вже через хвилину можу намислити собі щось і заплакати так, мов не до весілля готуюся, а до похорону.

Миланія обійняла її.

– З нареченими це трапляється. Але все воно минеться, як тільки повінчають вас і ти звикнешся до думки про своє заміжжя.

Радислава від цих слів відразу ж просяялася усміхом і не змогла не поділитися з подругою словами боярині Устинії. На що Миланія лиш головою похитала.