Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

31 страница из 77

Прокинулася, коли світлицею панувала цілковита темрява та тиша. Спросоння не зрозуміла відразу, де й знаходиться вона, – за звичкою вважала, що все ще в дівочій світлиці своїй у Пересопниці. А потім згадала все… й напружилася. Тиша світлиці здавалася їй настільки цілковитою, що не чула вона навіть того, як дихає уві сні муж її, посопуючи. Рука задрижала, коли простягнула її й почала мацати ложе, намагаючись намацати на нім сильне й гаряче тіло чоловіка. Й вже за хвилину зрозуміла, що ложе було порожнім. Окрім неї самої нікого на нім не було. Радислава привстала на ліктях і гукнула в темряву незатишну світлиці:

– Мстиславе!

Відповілася тиша презирливим мовчанням, і Радислава відчула себе недобре. Відразу спалахом блискавиці заскочила думка об тім, що Мстислав міг у цю хвилину піти на побачення з Устинією, міг знехтувати повагою й до брата свого й до неї – жони своєї вінчаної, й впастися в обійми спокусниці, вчинити страшний перелюб. Думка ця ледь розуму її не полишила, та вона все ж супротивилася їй і почала гукати мужа знову й знову, мов намагалася вигукати його з обіймів Устинії, вихопити з них, поки ще не пізно. Та марно гукала…