Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

32 страница из 77

Мстислав не відповідався й не з’являвся перед нею, вона не чула поряд себе дихання його спокійного, до якого вже почала звикатися за той тиждень, що були вони одружені. Чужа й незнайома світлиця відповідалася лиш тишею ворожою й темрявою глибокої ночі. Хотіла було звестися на ноги й піти шукати Мстислава, та не стала того робити, тому що не знала чужого дому й… просто не хотіла принижуватися перед Устинією, котра в цю хвилину певне що святкувала перемогу. Свою перемогу над молодою дружиною, чоловіка котрої вона змогла звабити й спокусити на гріх. Радиславі було так боляче… так боляче, гірко та погано, як ніколи ще в житті її молодому й безтурботному. Недарма дівчата-подружки співали журних та сумних пісень у дівич-вечір, недарма оплакували минуле життя її, що було наче крилами небаченими захищене любов’ю та турботою батьківською. В домівці батьківській не відала вона болю та страждання, а як тільки випурхнула з неї, мов птаха з рідного гнізда, так життя відразу ж вразило щонайболісніше. Як міг Мстислав так вчинити з нею? Як міг він вчинити подібно з братом своїм рідним? Радислава того не розуміла й розуміти не бажала. Й ледь не до самого ранку лежала на покинутім чоловіком ложі, ковтала гіркі ягоди образливих сліз і чекала тої заповітної хвилини, коли Мстислав повернеться нарешті до світлиці, де полишив молоду дружину свою й пішов незнамо куди. Й лиш коли темрява ночі за вікном засіріла пролисками першими світанку, він увійшов до світлиці. Наче тать нічний чи харциз, прокрався до ложа тихо й зовсім нечутно, й Радислава з відчуттям гіркого докору дивилася на постать його могутню, що ледь помітно виднілася їй у світлі ранку. Він роздягався й скинув свиту свою розшиту, коли вона нарешті тихо запиталася: