Читать книгу Просто гра онлайн

46 страница из 86

– Дівчинко, ти маєш вибачитися! – волала тітка, тримаючи своє чадо за руку. – Інакше я напишу заяву до міліції і тебе, і твоїх батьків посадять до тюрми!

Наталя й досі пам’ятає ту злу тітку з рудим волоссям і величезними грудьми. Дівчинці вона здавалася страшною і грізною настільки, що Наталія розревілася від страху.

– Я його не била! – розплакалася вона. – Це він мої «пасочки» розвалив!

– Звісно, не била, але намовила іншого хлопчика. Я ще й до нього доберуся, але ти маєш вибачитися, бо підеш до в’язниці! – Зла тітка сварилася товстим пальцем перед носом дівчинки.

– Я не хочу до в’язниці! – ридала налякана Наталія, розмазуючи сльози по обличчю.

Мама намагалася заспокоїти розлючену жінку, але марно. На щастя, повернувся додому тато. Він відіслав маму та Наталію до кімнати, а сам швидко утихомирив скандалістку, сунувши їй трохи грошей.

З роками дружба з Володею у Наталії міцніла. З ним було завжди цікаво, і вони завжди знаходили спільну мову. Зараз Наталя вперше задумалася, намагаючись згадати хоча б один випадок, коли вони сварилися, і не змогла. Він завжди був поступливим і врівноваженим, а ще розумним і цікавим. Останні роки вони бачилися рідко, зустрічалися, тільки коли Володя приїжджав влітку із-за кордону, де навчався. Після навчання він лишився там на рік на стажування, а тепер мав повернутися до міста і, як зрозуміла Наталія з підслуханої розмови батьків, хоче розпочати власну справу.