Читать книгу Просто гра онлайн

57 страница из 86

– Ти хочеш сказати, що він ніколи нікого не вбивав?

– Розбірки – то їхні справи, але припустити, що Латиш послав за тобою своїх хлопців? Повна маячня!

– Тоді міркуватимемо логічно, – сказав Ілля, дочекавшись поки друг відпустить чергового покупця. – Латишу вигідно дати мені бабки й одразу ж відібрати?

– Навіщо?

– Щоб і кошти свої повернути і забрати в мене квартиру за борги.

– У тебе хвора уява. Латиш на таке не здатний! Якби він був такий підлий, як тобі здається, йому б не довіряли. Логічно? – Микола прямо дивився в очі Іллі. – Тож не накручуй себе, а думай, що робитимеш далі, – порадив він. – Латиш таку суму боргу не пробачить – це факт!

Ілля й сам добре усвідомлював, що борг доведеться повертати з відсотками. Він чекав поради від друга, але розмова з ним ще більше рознервувала.

– Що мені робити, Колянчику? – спитав він стиха. – Жити хочеться!

– А кому не хочеться? – посміхнувся хлопець. – Навіть не знаю, що тобі порадити.

– Залишається один вихід, – зітхнув Ілля.

– Який?

– Мотузку на шию – і в зашморг.