Читать книгу Зміщення спектра онлайн

30 страница из 64

– Це твій мешт?

Він різко підняв голову. Перед ним стояла дівчина, тримаючи в руці мокасин, з якого стікала вода. Він кивнув. Дівчина якусь мить мовчки придивлялася до його скривавленої ноги. Потім, без слів, зняла чорний бюстгальтер свого бікіні й скрутила його у вузьку пов’язку. Вона клякнула перед ним, закрутила пов’язкою його ногу і міцно стиснула. З рани припинила текти кров.

Так одного дня того спекотного літа він познайомився з Надею…

Вони зблизились одне з одним. Уже там, упродовж тих кількох днів «життя недалеко від мостика», як вона це звикла визначати. Несподівано виявилося, що вони повертаються звідти в те саме місто, і якщо вони лише захочуть, це не буде просто коротка зустріч на канікулах, після якої залишиться запис адреси в телефоні та кілька спогадів, які згодом зблякнуть. Вони захотіли. Обоє. Почали проводити разом час. Заприятелювали. Ця дружба була для нього тоді найважливішою. І сьогодення. У перші місяці після їхньої зустрічі він не хотів нічого іншого. Хотів простоти почуттів, спокою, когось близького, але не настільки близького, щоби той хтось міг би зранити або розчарувати, коли б він раптом захотів перервати ці близькі стосунки. Коли він уже прив’яжеться. Так теж могло статися. Він прекрасно знав це і саме цього найбільше боявся.