Читать книгу Зміщення спектра онлайн

38 страница из 64

Він вдивлявся у мерехтіння лампочок, що відбивалися від скла у вікні. Думав про свого батька.

Від того пам’ятного серпневого «проєкту для Марціна» його батько став іншим батьком. Він, зі свого боку, намагався бути іншим сином. Після повернення з Мазур вони про це говорили лише один раз. Одного ранку на початку вересня. Під час гоління в лазничці. Вони стояли в піжамах поряд і дивилися на відображення своїх очей у дзеркалах.

– Марцін мені вчора написав, що ти працював там десять днів по дванадцять годин на день. Іноді й уночі,– батько несподівано розпочав розмову. – Якщо рахувати годину по двісті, виходить, що він готує для тебе переказ на двадцять вісім тисяч.

– Це неможливо, тому що… – відповів він здивовано, перериваючи гоління й дивлячись батькові в очі.

– Що неможливо, синку?

– Те, що Марцін аж так помилився. З простого множення виходить, що це двадцять чотири тисячі,– відповів він спокійно. – Не кажучи про те, що це для мене маєток, я це зробив для тебе, тату. І не заради грошей, – додав згодом.