Читать книгу Зміщення спектра онлайн

50 страница из 64

Вона швидко витерла сльозу зі щоки і продовжувала говорити. Її голос тремтів.

– Цього року я, мабуть, теж би кудись утекла, але тут з’явився ти. Як якийсь прибулець не з цього світу. Деякий час я боялася, що ти так просто собі зупинився з цікавості біля мене і за мить зникнеш. Я боялася, що стану тобі нецікава. Зазначиш галочкою, як канікули, що минули… Але ні. Ти не зникав. Ти був. Дбайливий. Ти був на кожен мій кивок. Турботливість чоловіка пробуджує в мені величезне зворушення і викликає прекрасні спогади. Ти був ніжний. І також був терплячий. Однак та твоя терпеливість лише спочатку мені імпонувала. Потім я впадала в шал. Ти не шукав своєю рукою моєї в кіно, не присувався на кріслі в театрі, щоби своїм плечем доторкнутися до мого, ти не клав своєї руки на мою, коли ми пили разом каву. Ти був зовсім інший, ніж усі ті претенденти перед тобою. Це саме через них, незважаючи на мій шал, мені хотілося звести довкола себе мур. А для певності – і перед тобою. І раптом я помітила, що, незважаючи на ці барикади, ти постійно демонструєш мені, трохи дивно, по-своєму, що я тобі потрібна. У цьому мало романтики, але так насправді, то для жінок це найважливіше. Це відчуття необхідності. Ті, які стверджують інше, або лицемірки, або брехунки. Я відчула це, Якубе… – прошепотіла вона – одного вечора дуже сильно відчула, що я стала потрібною тобі, і що я б хотіла, щоб ти далі мною опікувавася. Зухвалість? Егоїзм? І це в один вечір, подумаєш, так? А може, це кохання? – запитала й замовкла.