Читать книгу Зміщення спектра онлайн

55 страница из 64

Він схилився над нею. Поцілував її плечі. Це тоді вперше він торкнувся губами до тієї магічної випуклості на межі її спини та сідниць. У мансарді й далі своїм смутком зворушував Кортез, тоді як вони вдруге, так само жадібно, так само дико шаліли на тому матраці…

Пригадує, що прокинувся від пронизливого холоду. Він підвів голову. Надя, – він бачив її нечіткі контури через запітніле скло, – повернувшись до нього спиною і витягнувши догори руки, стояла нерухомо нага відразу за вузькими скляними дверима, що вели на балкон. На горищі панувала тиша, на вузькому підвіконні миготіло від балконного вітру полум’я свічок.

– Надю, що відбувається? – крикнув перелякано.

Вона зайшла за мить до кімнати. Нахилилася, взяла з підлоги свою сукню і почала її одягати. Вона підійшла до нього, опустилася на край матраца, поклала голову на його живіт і прошепотіла:

– Чудова ніч триває. Безліч зір на небі. Отож та перша теж уже повинна там бути. Наш Святвечір також триває. Знаєш, що ще не минула північ?

Вони декілька хвилин лежали в тиші. Він вслухався у відгомони за вікном. Відчував тепло її віддиху на своїй шкірі. Делікатно, кінчиками пальців гладив її щоки, чоло, губи, повіки.