Читать книгу Винуваті люди онлайн

60 страница из 113

– Отлично! Что ж тут скажешь? Будем готовить тебя, брат, к вечернему выступлению. Тебя, кстати, как зовут? Василь? Нет, так не пойдет. Будешь, значит, Базилием, цыганским бароном. Публика поверит – ведь ты чернявый, кучерявый, писаный красавец. И не скажешь, что из хохлов. Вот Мери поможет тебе с костюмом, она у нас еще и мастерица-искусница, и шьет, и переделывает одёжу для выступлений.

По цих словах пан Чинізеллі закурив чорну сигару, достоту таку смердючу, що Василь ледь не закашлявся. Мері також поспіхом рушила за лаштунки, жестом запрошуючи Василя за собою.

– Вообще меня Машкой кличут. Это меня дирехтор перезвал для афиши, ну вроди как тебя. А ты, штоль, и вправду хохол? Как же ты сюды попал?

Мері виявилася геть не такою сором’язливою, якою трималася при директорові. Вона засипала Василя запитаннями й говорила далі, навіть не думаючи чекати на відповідь. Водночас вона тягнула графського машталіра темними коридорами кудись углиб цирку, поки не спинилася перед черговими дверима й не копнула їх ногою. У тісній комірчині було темно й душно, два невеличких віконечка в рівень із підлогою кидали мало світла. Сюди, як здогадався Василь, скидали старі костюми й узувачку. Машка-Мері спритно діставала одну за одною яскраві чоловічі сорочки, що й справді скидалися на циганські лахи, не перестаючи при тому теревенити.