Читать книгу Винуваті люди онлайн

63 страница из 113

– Машка! Ты уже выступила? Дык чаво еще тут ловишь? Сходи за бутылкою к Мойше-бакалейщику. Видишь, как мать устала… Еле на ногах стою…

У темному коридорі хиталася, ловлячи руками стіни, ще не стара жінка, убрана абияк. Тхнуло від неї давно немитим людським тілом та оковитою. По тому, як знітилася Машка-Мері, Василь відразу здогадався, що це справді її мати. Машка схопила матір за руку й потягла її туди, звідки жінка щойно з’явилася. Василь лишився сам. Він гладив Валета по теплій морді – розмірене коняче дихання трохи заспокоювало його. Нарешті на сцену викотився карлик, тягнучи на ланцюгу великого бурого ведмедя в наморднику, і почав теревенити про знатного родича, який лише щойно зійшов із потяга із самої Трансильванії. Василь не мав зеленої гадки, що це за країна й де вона розташована, але здогадався, що настала черга його виступу, бо ж пів дня тільки й чув про відвідини трансильванського барона, тобто себе.

Із першої ж миті, коли Василь опинився на сцені, йому здалося, що руки й ноги в нього зробилися дерев’яними й він не втне навіть злізти з Валета. Відразу забув усі напучування Сціпіоне Чинізеллі, забув те, що йому радила Машка-Мері, і просто проскакав три кола алюром. Публіка насторожено спостерігала за ним, сприймаючи поки що порожні кола за належне. Потім якийсь хлищ із передніх рядів засвистів так, що аж сусідам вуха позакладало, а тоді закричав: «Давай, барон! Чаво ждешь?» Василь раптом згадав, що, як зірве виступ, йому нічого не заплатять. Саме ця думка розморозила його, і він швидко вискочив Валетові на круп, розвів руки, розгойдався та зробив сальто, знову втрапивши ногами на цупку попону. Публіка заревіла, молодчик, який перед цим обурювався затягнутим початком виступу, тепер свистів від захвату – в унісон музиці, що лунала зі спеціального підвищення. Темп музики наростав, і Василь закрутився швидше на Валетові, обертаючись кілька разів то до конячого хвоста, то до гриви, а тоді знову вискочив коневі на спину.