Читать книгу Винуваті люди онлайн

65 страница из 113

– Василий, – відкашлявся директор, – буду говорить прямо. Мне нужен такой артист, как ты. Давно я приглядывался, искал ловкого парня. И вдруг ты. Это судьба, Василий. Ты будешь знаменитым. Это я тебе говорю. Я – Сципионе Чинизелли, а я слов на ветер не бросаю. Подумай только, будешь хорошо зарабатывать. Увидишь мир. Ведь не далее как весной мы собираемся в Европу, в Париж, Рим, Милан! Подумай!

Василь затиснув у кулаці монету. Він усе ще не міг повірити, що так легко дістав ледь не половину вкрадених зранку грошей. Він усе літо тяжко гарував на графа Браницького, щоб зібрати свої червінці. А тут гроші самі йдуть до рук. Але ж Маруся, батьки… Він конче мусить повернутися додому, забрати Марусю – вона завжди хотіла жити у великому місті, ось і нагода. Василь узявся пояснювати про Марусю й весілля. Сціпіоне Чинізеллі скривився, бо геть зле розумів те, що говорив йому Василь. «Какая дикость в его речи. “Коханая дивчина”, “веселие” – это я еще понимаю, а остальное никак не возьму в толк… Точно он из Трансильвании», – думав собі директор. Чинізеллі криво посміхнувся, він надто добре знав людей, тому не сумнівався, що Василь клюне на чималий гонорар. «Никуда не денешься, вернёшься ко мне с “коханой дивчиною” или без неё. Никто еще от денег не отказывался…» Сціпіоне Чинізеллі відкашлявся, начепив на обличчя офіційний вираз, наче машкару, і перепитав у Василя: