Читать книгу Винуваті люди онлайн
67 страница из 113
– Мам, мам, ты спишь? – намарне термосила Машка-Мері п’янющу матір за руку. – Оказывается, у него есть невеста… Он скоро поедет за ней. Слышь, мам, вернется к нам уже с молодой женой. Я это не вынесу. Повешусь я, мам!
Розділ 6
П’ятого вересня, дощової неділі, старший машталір Флор Ігнатович видавав свою єдину доньку заміж. Видавав за пана, уродзьонного шляхтича. Подивитися на весілля збіглася вся панська економія, хоч нікого з челяді Флор на своє свято не кликав. Не холопське це діло – гуляти на панському весіллі. Щоправда, і панів серед почту молодих не було. Стара польська шляхта все ще болісно сприймала кожен випадок, коли уродзьонний шляхтич одружувався з несановитою або шляхтянка йшла за різночинця. Винятків не існувало, не було їх і для Ясенського, хоч він і брав наречену нібито з дому самої графині Браницької. Сама ж графиня також не прийшла на весілля, вигадавши просто сміховинну відмовку: мовляв, поки граф у Петербурзі, їй негоже самій бувати у світі. Добре хоч віддячила нареченій за віддану службу й подарувала кобилу Будю орловської масті, на якій Маруся супроводжувала пані.