Читать книгу Винуваті люди онлайн

70 страница из 113

Бричка з молодими зупинилася біля костелу. Віряни саме почали виходити з недільної меси. Нарешті Юліан Ясенський зустрів панську публіку, що її так жадав для свого весілля. Наречений ішов зі своєю молодою до храму й розкланювався зі знайомими. Пані відводили очі й прикривалися вуалетками, а панам не лишалося нічого іншого, як чемно здіймати капелюхи над головами. Хоча Ясенський і був притчею во язиціх, усе ж він не був парією. Радше на роль знедоленої претендувала його наречена, бо шляхта всіма способами давала знати, що ніколи не прийме хлопку до свого кола. Хай Ясенський з’являється на публіці сам або ж не з’являється зовсім – таким був неоголошений припис ставищанського панства.

– Ви лишень подивіться на цю сукню… Просто французький фасон… Ідеально сидить на ній…

– Скажіть на милість, яка тонка врода…

– Якби я не знала, що наречена була покоївкою графині Браницької, то подумала б, що Ясенський і її привіз із Франції… Чи Італії…

– О ні, італійки – чорнокосі. Тільки не з Італії…

– Я чула, що вона була вихованкою графині…