Читать книгу Острів Дума онлайн

125 страница из 232

– Що це за рослини, тату?

– Морський виноград. Оте зелене з жовтими квітками називається веделія. Вона росте тут усюди. Також рододендрони. Більшість дерев тут – болотяна сосна, так мені здається, хоча…

Вона скинула швидкість до мінімальної і показала ліворуч, тягнучи шию, щоб подивитися за край лобової шибки.

– Там якісь пальми. Глянь-но… он там прямо…

Дорога завернула ще більше вглиб острова, і тут уже обабіч неї з’явились схожі на скручені товсті сірі канати стовбури. Їхнє коріння спучило асфальт. Я вирішив, що ми ще зможемо проїхати, але чи давно їздили тут автомобілі? Не думаю.

– Фікус-душитель, – показав я.

– Чудова назва, ніби з фільму Альфреда Гічкока. І вони отак тут самі дико виросли?

– Не знаю.

Вона акуратно переїхала через здиблене кореневище й посунула далі. Ми рухалися не швидше п’яти миль за годину. Ще більше фікусів-душителів з’явилося серед масиву рододендронів та морського винограду. Високі зарості перетворили дорогу на мрячний тунель. По обидва боки нічого неможливо було розгледіти крізь зелену стіну. Навіть небо зникло, про нього нагадували хіба що випадковий зблиск сині чи заблукалий сонячний промінчик. Тепер стали траплятися гілляччя меч-трави та прутняка, пророслі просто крізь тріщини в асфальті.