Читать книгу Острів Дума онлайн

138 страница из 232

– Я обожнюю цю річ, – відповіла вона й раптом зареготала. – Ну ж бо, коли ти її намалював? Зізнавайся.

– Поки ти спала. Я приліг відпочити, та тут мене знов почало нудити, тож вирішив, що краще побути у вертикальному стані. Вирішив трохи помалювати, відволіктися трохи. Я навіть не уявляв, що тримав у руці, поки не піднявся сюди. – Я кивнув у бік Реби, котра, розчепіривши ноги, сиділа під вікном.

– Це та лялька, на яку тобі було приписано кричати, коли ти забуваєш слова, еге ж?

– Щось на кшталт цього. Отже, я намалював картинку. Витратив на це певне з годину часу. Коли я її закінчив, почувався трохи краще. – Хоча я практично не пам’ятав самого процесу малювання, я пам’ятав достатньо для усвідомлення того, що моя розповідь – суцільна брехня. – Потім я ліг і заснув. От і вся історія.

– Можна, я заберу її собі?

Я відчув напад тривоги, але не міг вигадати причини для відмови, яка б не образила її почуття чи не виглядала ідіотською.

– Якщо тобі так хочеться. Хоча це не найліпша. Може, краще візьмеш щось зі знаменитих Фрімантлівських заходів сонця? Або поштову скриньку з коником-гойдалкою! Я міг би…