Читать книгу Острів Дума онлайн

141 страница из 232

Від її слів мені на очі набігли сльози. Мені здавалося, я й сам це знав, проте було приємно чути це промовленим уголос кимось іншим. Кимось, окрім Камена, бо то була його робота – відшаровувати липкий бруд із засмальцьованих горщиків у ваганах чужої підсвідомості.

Вона кивнула.

– У тебе обов’язково все буде класно. Я кажу так, бо я є вельми безпардонною.

– Рейс № 559 компанії «Дельта» на Цинцинаті й Клівленд, – продудонів гучномовець. Перший етап на Ілсиному шляху додому.

– Катай, рідненька, щоб вони встигли просвітити тобі тіло й перевірити твої черевички.

– Мені ще треба тобі щось сказати.

Я прикрився моєю єдиною рукою.

– Що ще, дівчинко моя дорогоцінна?

Вона посміхнулася: так я зазвичай звертався до обох дочок, коли в мене кінчалося терпіння.

– Я тобі вдячна за те, що ти не сказав, що ми з Карсоном занадто молоді для заручин.

– Хіба від цього могла бути якась користь?

– Ні.

– Авжеж, ні. Крім того, я впевнений, що твоя мати прекрасно зробить цю роботу за нас обох.

Ілса підібгала губи гузкою, а відтак розреготалася.