Читать книгу Острів Дума онлайн

142 страница из 232

– Лінні також підключиться… але тому, що я тут випередила її.

Вона знову міцно мене обняла. Я глибоко вдихнув запах її волосся – ніжний дух шампуню й юності, здорової жіночості. Вона відсторонилася й поглянула на мого хлопця-на-всі-руки, котрий тактовно стояв осторонь.

– Дбай про нього, Джеку. Він слухняний.

Між ними не виникла закоханість – тут без перемін, мучачо, – але він подарував їй теплу усмішку.

– Буду намагатися.

– А ще він пообіцяв мені знайти експерта для своїх картин. Ти свідок, Джеку.

Той знову усміхнувся й кивнув.

– Добре. – Вона ще раз мене поцілувала, цього разу в кінчик носа. – На все добре, батьку. Одужуйте. – Відтак вона, вся обвішана торбами, бадьористо ступила до дверей. Наостанок обернулася. – І купи нарешті собі фарби!

– Куплю! – гукнув я у відповідь, проте не певен, чи вона почула; у Флориді автоматичні двері зачиняються вмить, тут економлять кондиціоноване повітря. Для мене все в навколишньому світі затуманилося, заблищало; мені задеренчало в скронях і гостро засвербіло в носі. Я нахилив голову, швидко великим і вказівним пальцями змахнувши сльози з очей, тоді як Джек удав, ніби роздивляється щось таке цікаве в небесах. Просилося якесь слово, якого я не міг ухопити. Спершу спало на думку жуйка, потім журавка.