Читать книгу Острів Дума онлайн

140 страница из 232

«Зроблено, та й по всьому».

XVI

Вона побула в мене ще два дні, гарні то були два дні. Коли ми з Джеком відвозили її в аеропорт, на її руках і обличчі вже сяяла засмага і вся вона ніби світилася власним теплом: юністю, здоров’ям, гумором.

Джек привіз їй тубус для картини.

– Тату, пообіцяй, що ти берегтимешся і телефонуватимеш, якщо тобі буде потрібна моя допомога, – вимагала вона.

– Слухаюсь, – посміхнувся я.

– І пообіцяй мені, що знайдеш когось, хто зможе оцінити твої картини. Когось, хто розуміється на цьому.

– Ну…

Вона нахилила голову й насупилась. У ній я ніби знову побачив Пам у момент нашого з нею знайомства.

– Краще пообіцяй, бо інакше.

І тому, що вона говорила це цілком серйозно – про що красномовно свідчила вертикальна зморшка між її бровами, – я пообіцяв.

Зморшка розгладилася.

– Добре, домовилися. Знаєш, ти заслуговуєш на краще. Іноді я дивуюся, чи ти сам це розумієш.

– Авжеж, розумію, – погодився я.

Ілса продовжила, ніби й не чула.

– Тому що в тім, що трапилося, нема твоєї провини.