Читать книгу Острів Дума онлайн
145 страница из 232
Пауза. Я чув її голосне дихання, напівзасапаний віддих людини, котра, скоріш за все, більшу частину життя провела в дружбі з цигаркою. Відтак вона заговорила знову.
– Беручи до уваги той факт, що острів Дума ніколи не був щасливим місцем для дочок.
Я завважив, що уявляю собі Ребу в дуже недоречному тенісному платтячку, в оточенні маленьких ворсистих м’ячиків, і їх усе прибуває більше з кожною новою хвилею.
– Дехто сподівається, ми познайомимося з часом. До побачення, містере Фрімантле.
У телефоні клацнуло. Я залишився сам на сам із безупинним мурмотінням мушель під будинком.
Починався приплив.
Як намалювати картину (ІІІ)
Залишайтеся голодним. Це було дієвим для Мікеланджело, це було дієвим для Пікассо, це діє на сотні тисяч художників, котрі роблять свою справу не з любові (хоча вона й може відігравати якусь роль), але заради того, щоб мати їжу в себе на столі. Якщо бажаєте відтворювати світ, використовуйте свій апетит. Дивно? Нічого дивного. Голод – найлюдськіше з почуттів. Нема істот безталанних, це я вам кажу, але талант – дешевка. Талант жебрачить. Голод – ось поршень мистецтва. А що маленька дівчинка, про яку я вам розповідав? Вона знайшла свій талант і застосувала його.