Читать книгу Острів Дума онлайн

144 страница из 232

– Тоді годиться, – сказав я. – Бо ж, поза всякими сумнівами, я сам належу до еліти. Погодься, синку.

Я задер руку, і Джек ляснув об мою долоню своєю.

XVIII

Ми повернулися додому, і він допоміг мені затягти до Великої Ружі мою здобич – п’ять пакунків, дві коробки і дев’ять нап’ятих підрамників. Сливе на тисячу доларів покупок. Я сказав, що нагору ми занесемо їх уже завтра. Малювання було останнім з того списку занять, якими я волів би займатися цього вечора.

Я пошкутильгав через вітальню до кухні, маючи намір зліпити собі сандвіч, але помітив блимання вогника на автовідповідачі. Я подумав, що, може, то Ілса, може, вона хоче повідомити, що її рейс відкладено через погодні умови або технічні проблеми.

То не була Ілса. Голос, хоча по-старечому надтріснутий, звучав приємно, і я вмить здогадався, хто це. Я в’яв побачив перед собою ті величезні сині кеди, що покоїлися на блискучому підніжжі її крісла-візка.

– Вітаю вас, містере Фрімантле, на острові Дума. Приємно було вас побачити того дня, на жаль, недовго. Дехто гадає, що юна леді, котра була тоді з вами – ваша дочка, судячи з вашої схожості. Ви відвезли її в аеропорт? Дехто сподівається, що так.