Читать книгу Острів Дума онлайн

204 страница из 232

Він задивився на воду – оманливо ласкаві хвилі набігали на берег, мов щенята, – і надовго замовк. Перегодом я спитав, чи все це йому розповідала сама міс Істлейк?

– Дещо. Не все. До того ж вона плутається у своїх спогадах. Я знайшов побіжну згадку про якийсь інцидент – схоже саме той – на інтернет-сайті, присвяченому історії узбережжя затоки. Написав електронного листа одному бібліотекарю в Тампі. – Ваєрмен підняв руки й поворушив пальцями, показуючи, ніби друкує. – Запитав про Тесі й Лору Істлейк. Бібліотекар надіслав мені копію місцевої газети за 19 квітня 1927-го. Заголовок на першій сторінці дуже беззастережний, дуже суворий, дуже пронизливий. Лише два слова. «ВОНИ ПРОПАЛИ».

– Господи, – промовив я.

– Їм було по шість років. А Елізабет чотири, вже достатньо велика, щоб зрозуміти, що трапилося. Можливо, й достатньо доросла, щоб самій прочитати такий простий газетний заголовок «ВОНИ ПРОПАЛИ». Близнючки загинули, а найстарша, Адріана, чкурнула до Атланти з директором якоїсь із його фабрик… нема дива, що Джонові остогид цей острів. Він з трьома дочками, які з ним ще залишилися, переїхав до Маямі. Через багато років він повернувся сюди помирати, а міс Істлейк доглядала його. – Ваєрмен знизав плечима. – Либонь так, як я зараз гляджу її. Отже… ти тепер розумієш, чому стара леді в початковій стадії Альцгаймера може вважати Думу поганим місцем для дочок?