Читать книгу Острів Дума онлайн

209 страница из 232

Якусь мить я мовчав. Намагався перекласти собі його останнє іспанське слово. Ти більше не її слуга, здається так? Якщо так, то в ньому бриніла гірка правда.

– Мучачо? Що ти робитимеш далі?

– Не знаю. Його електронна адреса в мене є, але що я йому напишу? «Дорогий Томе, я занепокоєний твоєю підготовкою до самогубства, будь ласка, терміново відповідай»? До того ж я певен, що у відпустці він не перевіряє свою електронну пошту. Він двічі був одружений і одній з колишніх дружин по цю пору сплачує аліменти, але не підтримує стосунків з жодною з них. Була в нього й дитина, але померла малою, здається, від розщеплення хребта… то що я можу тут зробити. Що?

Ваєрмен одвернувся, відкинувшись на спинку стільця, він сидів і дивився на воду, де пірнали по свій обід пелікани. Його поза ясно випромінювала невдоволення.

Він обернувся до мене.

– Перестань крутити. Ти збіса чудово знаєш, хто з ним спілкується. Або вважаєш, що це так.

– Пам? Ти маєш на увазі Пам?

Він дивився на мене мовчки.

– Ти будеш говорити, Ваєрмене, чи так тут і сидітимеш?