Читать книгу Острів Дума онлайн

208 страница из 232

– Та ні, не хочу. До того в мене було… Не знаю, як про це сказати…

– Либонь, до того ти уявляв собі, як видовбуєш йому очі гарячою виделкою для тостів, відрубуєш йому прутня? Таке ти відчував до того, мучачо? – Ваєрмен наставив на мене пальця пістолетом. – Я був жонатий на красуні-мексиканці, я знаю, що таке ревнощі. Це нормально. Це рефлекторні почуття.

– Тобі твоя дружина колись… – я затнувся, раптом знов згадавши, що познайомився з цим чоловіком лише вчора. Про це було неважко забути. Ваєрмен був таким щирим.

– Ні, аміго, нічого такого, про що б мені було відомо. Вона просто вмерла на моїх очах, – вираз його обличчя абсолютно не змінився. – Давай не будемо про це, окей?

– Окей.

– Про ревнощі варто пам’ятати одне – вони приходять і відходять. Як тутешні післяполуденні зливи в підлий сезон. Ти казав, що для тебе все вже позаду. Так і має бути, оскільки ти більше вже не її campesino[88]. Питання – як ти збираєшся вирішувати іншу проблему. Як ти збираєшся утримати того хлопця від самогубства? Ти ж бо знаєш, як воно бува трапляється після безхмарних сімейних круїзів, так?