Читать книгу Острів Дума онлайн

207 страница из 232

Він закотив очі під лоба й відкинувся на спинку стільця.

– Не випробовуй мого терпіння, vato[85]. Щодо деталей ти можеш помилятися, але ж ти не сказився. Отам, у маєтку позаду мене, є леді… найлагідніша леді у світі, і я її люблю, хоча іноді вона вважає мене своїм татом, і ніби ми з нею живемо в Маямі десь у тисяча дев’ятсот тридцять четвертому. Іноді вона кладе якусь зі своїх порцелянових статуеток у коробку від печива «Ніжна зваба» і жбурляє у ставок із золотими коропами за тенісним кортом. Мені доводиться діставати її звідти, поки вона спить, бо якщо побачить, верещатиме, мов різана. Не уявляю, чому так. Сподіваюся, цього літа вона нарешті буде постійно носити дорослий ліфчик.

– Так у чому сенс?

– Сенс у тім, що я знаю loco[86], я знаю Думу, і я вже трохи знаю тебе. Я готовий повірити, що тобі було видіння, ти побачив свого друга мертвим.

– Без брехні?

– Без брехні. Verdad[87]. Питання тільки в тім, що ти тепер збираєшся робити, якщо припустимо, що ти не дуже мрієш спровадити його під землю – можу я собі дозволити побути трохи вульгарним? – за те, що він намазав своїм маслом твою колишню булочку.