Читать книгу Загадкова кімната онлайн

21 страница из 105

Раз, два – деревá!

Три, чотири – вийшли звірі!

П’ять, шість…

Звільна, легко, спокійно…

Щойно мене трохи розпружує, зиркаю на годинник. Шістнадцята тридцять, а в мене на сьогодні призначена ще одна зустріч. Батьки очікують, що ввечері я навідаю їх у Сурреї. За звичайних обставин я б без жодних вагань скасувала нашу домовленість, але в тім-то й річ, що нині обставини не звичайні. Якщо я не приїду до них, вони почнуть панікувати, сколошкають родичів. Ба гірше, поліцію поставлять на вуха. Останнє, чого мені кортить, – це щоб рідня або правоохоронці зараз сіли мені на хвіст.

Заводжу машину й вирушаю. На дорогах корки й тягучка, і воно на краще. Доводиться сконцентруватися на керуванні. Не лишається часу на розпачливі думки й самокопання. Виїхавши з М25[7], прямую крізь Моул-Веллі[8] – зелені рясні пасовиська, вгодовані корови й вівці. Статечні селища – зі статечними будиночками, обіч яких припарковано статечні автівки. Оце – та Англія, в якій я зростала. А чогось більш англійського, ніж будинок моїх батьків, і уявити годі.