Читать книгу Загадкова кімната онлайн

26 страница из 105

Але все це – облуда. Я знаю, нащо насправді ми зібралися, що саме маємо обговорити. Це так само передбачувано, як щотижневі відвідини батьками недільної відправи.

А ще я помічаю оті значущі погляди, якими вони обмінюються.

Першим на амбразуру кидається тато.

– То як ти сьогодні, люба?

З цього ж таки запитання він, поза всякими сумнівами, починав розмову зі своїми пацієнтами.

Роблю ковток теплого чаю й лиш тоді відповідаю:

– Зі мною все гаразд.

А відтак долучається й мама.

– Ти добре їси?

– Так. Тричі на день, збалансоване харчування. – Я пхаю до рота чергову порцію пластиліну-цукру-смальцю, змішаних з родзинками й коринками, щоб надати своїй відповіді більшої переконливості. Цього разу місиво прилипає мені до передніх нижніх зубів.

– А спиш добре?

– Так.

В животі у мене починає крутити. Я не збираюся винуватити їх у тому, що вони роблять, але виступати в ролі комахи, яку досліджують під мікроскопом, не надто приємно. Це страшенно бісить. Язиком мені вдається зсунути місиво з зубів, але якась часточка його прилипла намертво.