Читать книгу Загадкова кімната онлайн

62 страница из 105

* * *

– Лізо! – гукає мене Марта, щойно я заходжу до будинку, повернувшись із роботи.

На мить я спантеличуюся: мені здається, що мене гукає мама.

Легенько струшую головою, щоби прочистити мізки. Не можу стримати роздратоване форкання. Мені зовсім не кортить зараз гратися в слухняну пожиличку. Я страшенно втомилася на роботі. Брючний костюм здається таким важким, наче на плечах у мене сидить ще й інша людина. Все, чого мені наразі кортить, – це потрапити до власної кімнати й упасти на ліжко. І поміркувати про ту прощальну записку. Я все не можу викинути її з голови. Не можу перестати думати про її невідомого мені автора.

Раптом я помічаю в коридорі щось дивне. Витріщаюся, впустивши щелепу. Це моя валіза й кілька пакетів, напхані моїми манатками. Я не… не розумію. Що сталося?

Стрімко, так, що холоші штанів метляються, демонструючи верхню частину ступнів, я заходжу в їдальню, де біля дерев’яного столу сидять Джек з Мартою. Вони дивляться на мене наче двоє стривожених батьків, які знайшли щось заборонене в кімнаті дочки-підлітка й от тепер зібралися влаштувати серйозний «розбір польотів».