Читать книгу Загадкова кімната онлайн

67 страница из 105

Обоє мовчать, тому я розвертаюся, збираючись іти. Але перш ніж вийти з кімнати, я питаюся в Джека:

– То ви полагодили мансардне вікно?

Він дуже повільно хитає головою, тому я додаю:

– Буду дуже вдячна, якщо ви зробите це якнайшвидше.

А відтак озираюся на Марту з обвинувальним поглядом.

– Ви вчора розводилися про довіру. Сказали, що саме з цієї причини в моїй кімнаті немає ключа. Я довіряла вам обом.

Втім, не Джекові. Джекові я не довіряю, натомість мені кортить дати йому стусана. Але ж я реалістка. Треба зруйнувати їхні підступи, перш ніж я заберуся звідси.

Виходжу. Неквапом, щоб дати їм зрозуміти, що залякати мене не вдалося. Збираю валізу й пакети з передпокою й тягну їх назад до своєї кімнати.

Щойно зачинивши двері, притискаюся до них спиною й сповзаю на підлогу. Дійство, яке щойно відбулося там, унизу, – це останнє, чого я сподівалася на другий день проживання в цьому будинку. Але принаймні тепер я розумію, чого можна очікувати від Джека. Він, виявляється, маленький поганець, з тих, які ховаються під матусиною спідницею, утнувши якусь капость.