Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

42 страница из 77

– Друзі мої й прислужники, прошу вітати нову господиню маєтку В’яженичів – мою чарівну дружину бояриню Радиславу світ Пилипівну.

Незнайомі Радиславі люди схопилися з місць і почали вигукувати їй славу та многоліття, й вона йшла під вигуки ці до мужа свого, й недобрий погляд продовжував впікати її. Зупинилася вона біля столу, очікуючи, що Мстислав підійде й допоможе їй сісти, але він уже навіть не дивився на неї, про щось перемовляючись з огрядним рудобородим чоловіком у синій свиті. Радислава чомусь у ту мить поглянула на Сохатай й помітила неприховане вдоволення в темніших від ночі очах ординки. Але сама навіть вигляду не подала з того, що поводження мужа образило її, й спокійно сіла до столу. Та снаги до їжі не мала зовсім, лиш з небажанням примушуючи себе скуштувати трішки запеченої зайчатини. Мстислав продовжував не звертати на неї уваги й досить пожадібно заковтував, майже не пережовуючи, великі кусні м’яса. Зараз він видавався Радиславі зовсім іншим, геть не таким, яким пізнала вона його в Пересопниці, й ця переміна в нім – вона принижувала її, розчавлювала незбагненим чином. Куди ж подівся був той такий чемний та вихований боярин, котрий не пропустив повз себе, видавалося, жодного її подиху, й не миналося хвилини, аби не запитався чогось у неї, аби не потурбувався про неї. Й саме його покохала вона, а ось до цього майже незнайомця й сама не відала, які почуття мала й що відчувала. Ніжна серцем і ще така молода літами, бажала вона від мужа свого ласки й турботи, бажала весь час дивитися йому в очі, розмовляти з ним і всміхатися до нього, й цей ледь знайомий та байдужий боярин, що з такою пожадібністю поїдав м’ясо й не звертав на неї уваги – сама не відала вже тепер, які саме почуття до нього має.