Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

39 страница из 77

Мстислав поглянув на неї з цікавістю.

– Подобається тобі дім новий, жоно моя?

Радислава усміхнулася.

– Подобається.

– То тепер ти в нім господиня. Пануй та володарюй.

За годину Радислава була вже перезнайомилася з челядними, котрі прислуговували в домі Мстислава, й була дещо неприємно вражена зустріччю з однією з дівчат-покоївок. Гарна котроюсь напівдикою й неслов’янською красою, зі смолисто-чорними косами та вузькими темними очима, вона мала жовтуватий колір лиця та швидкий погляд, який пронизав Радиславу, наче гострим кинджалом, як тільки дівчина та поглянула на неї очима своїми чорними. Під грубою тунікою Радислава помітила вже досить велике чрево тої швидкоокої й зрозуміла, що вона була заміжня. Цікаво, хто вона є така й чому опинилася в домі Мстислава, бо є монгольської, певне, крові. Невже Мстислав міг дозволити жити з собою під дахом одним подібній жінці? Погляд тих чорних очей не сподобався Радиславі, навіть дуже не сподобався. З подібним вираженням на неї позиркувала Устинія Мелетіївна, але ж та жадала її мужа й не приховувала того, а чого жадає оця чужинка? Невже теж Мстислава? Вражаюча здогадка пронизала Радиславу в ту хвилину, як вправителька дому проводила їх з Мокриною до світлиці її, розташованої поряд зі світлицею мужа, й Радислава не втрималася, відразу запиталася в Ганни – повновидої й приємної жінки з округлим та рум’яним лицем, котра була головною над челядними в домі Мстислава: