Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

40 страница из 77

– Скажіть, Ганно, а та жінка у важкості з таким темним волоссям… вона ординка?

Ганна враз якось наче зніяковіла.

– Напівкровна вона… – відповілася повільно після тривалого мовчання, мов не наважуючись промовляти при новій молодій господині подібні речі. – Матір її погнали були ординці в степ, й рабинею народила вона цю Сохатай. Та померла пологами й дитину виростив батько-ординець. А Мстиславу Борисовичу її подарував його друг з ординців – Ариундей, котрий є небожем самого хана Беркея.

Радислава вдивовано озирнулася на Ганну.

– У мого мужа є друзі-ординці?

Ганна усміхнулася.

– То особлива дружба, й завдяки їй маєток наш не чіпають ординські навали. А на Сохатай не звертайте уваги – вона не насмілиться вчинити вам нічого злого, хоча я й не скажу того, що любити вас вона буде.

– А де її муж?

Ганна вмить спохмурніла й якось навіть зніяковіла, й знову досить довго мовчала, перш ніж промовити повільно:

– Сохатай незаміжня… Вона належить твоєму мужу.

Радислава застиглася, відразу зрозумівши слова Ганни. Вони могли означати лиш тільки одне – та ординка Сохатай була коханкою Мстислава й те дитя, котре мала вона в чреві своїм, – воно було дитям Мстислава. Розуміння цього досить болісно й неприємно вразило Радиславу, влучивши в серце та жіночі її гордощі. Розчарування в чоловікові виявилося несподівано великим – вона ж за той час, як з’явився він у Пересопниці, так була звиклася до думки об тім, що муж її майбутній є найкращим у світі, й тільки після вінчання, коли почав він так захоплюватися жоною свого брата, розуміти почала, наскільки помилялася в цім чоловікові. Й ось трапився черговий привід для розчарування – він мав у коханках ординську рабиню, котра мала скоро народити йому дитя. Й за весь цей час він навіть куцим словом не промовився об тім, що має в товаришах небожа ординського хана й коханку у важкості. Відчуваючи на собі співчутливий погляд Ганни, Радислава обережно присіла на лаву й заплющила очі. Куди приїхала вона? Яким життя буде її в цім маєтку, що знаходиться в напівдикій місцині? Відразу до неможливого забажалося повернутися в Пересопницю, в ті безтурботні й щасливі дні, коли була вона надійно захищена татком та матінкою й проживала життя без важких дум та оцієї гіркоти, що відчувалася в серці від тої хвилини, як дізналася про захоплення мужа Устинією. Що за людина її муж? Чому в той час, як усі на Русі ненавидять ординців і потерпають від їхнього володарювання, він товаришує з одним із них і кохається з дівчиною того племені? Й чому приховував то від неї? Радислава, певне, що ще б довго докучала собі подібними думками, коли б у світлиці її не з’явилася Мокрина зі скринями, в яких привезли придане молодої боярині Радислави світ Пилипівни. А скринь тих було більше десяти – Пилип Довгодум не пожадобився, обдарував єдину доньку свою, мов княжну. Скільки шовку та оксамиту було понаскладано в ті скрині, не відала навіть сама Мокрина. А прикраси коштовні? Тільки Радислава зараз не розуміла, для чого воно все їй те було потрібно в цім краї дикім, де лиш тільки хати челядних та селян стояли, а далі починалися терени ординців.