Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

53 страница из 77

– Зіронько моя ясноокая! Хіба ж такого життя ти варта? Не відає боярин Мстислав, якою коштовною перлиною нехтує, а коли зрозуміє – чи не запізно вже буде. Та Господь для нього Суддя справедливий, й отримає він ще своє за ці страждання твої. Й не знаю звідки – а вірю я в те, що будеш ти ще щасливою, й дуже щасливою та коханою в житті своїм, нехай і іншим чоловіком…

Радислава лиш головою похитала.

– Дуже сумніваюся в тім, Мокрино. Ніколи я вже нікого не покохаю.

– Життя покаже. Ти тільки будь сильною, не дозволь болю та підлості цього чоловіка зламати тебе. Будь сильнішою від них, будь сильнішою від власного ж болю, й доля обов’язково винагородить тебе щастячком.

Радислава обійняла Мокрину.

– Мокриночко моя… що б я без тебе діяла?

– Того я вже не відаю… Але відаю добре інше – на тебе чекають, аби ти почала господарювати при маєтку як справжня господиня. Й ми зараз вмиємо святою водичкою твоє чарівне личко, аби ніхто не здогадався про твої сльози, й підемо знайомитися з господарством. І ти витримаєш цей вдар, зіронько моя, й боярин Мстислав ще гірко пожалкує об тім, що втратив кохання такої жінки.