Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

49 страница из 77

Причинивши двері до його світлиці, якою нарешті запанувала тиша, Радислава повернулася до ложа свого одинокого й впалася на нього, мов тяжкопоранена. Та вона ж і була тяжкопораненою, й у саме серце своє, що зараз невидимо стікалося кров’ю. Важко й болісно помиралося її почуття незміцніле до боярина Мстислава В’яженича, конало воно всю ту першу ніч по приїзді її до маєтку мужа в невимовних муках, ще в Києві вражене смертно його нічною відсутністю, коли він безперечно зраджував їй в обіймах дружини свого брата. Та зраду ту вона була вготовою йому вибачити, як то не було важко та боляче, але ж почуте з його вуст у цю ніч вона вже пробачити не могла. Його прагнення одружитися з нею виключно заради родинного зв’язку з князем Данилом Романовичем було надто принизливим, аби вона могла пробачити подібне. Та з іншого боку, як зможе повернутися вона до рідної домівки зі словами того, що з нею побралися для вигоди, що некоханою вона є дружиною й ніколи нею не була в житті своїм? Як зможе повідомити матінці своїй лагідній, котра так плекала надію на щасливе подружнє життя єдиної доньки, що ніякого щастя в цім шлюбі Радислава її не відчує й що страждати вона почала ще від перших днів по вінчанню, помітивши зацікавленість мужа свого іншою жінкою? Радислава того не знала й не відала, й думати об тім в ту ніч якось навіть і не бажала. Втомлена й виснажена довгою дорогою та почутим, вона все ж не могла поснути й до самого ранку пролежала на своїм ложі, вирячившись невидючим поглядом у чужу, помазану білою глиною стелю.