Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

48 страница из 77

– Ти гониш свою Сохатай?

– Так. Йди.

Радислава ні живою й ні мертвою стояла біля тої клятої шпаринки й ледь тримала себе на вмить заслаблих ногах. Почуті нею зараз слова Мстислава… Вони ще продовжували лунатися в її свідомості поховальними дзвонами, й дзвони ті луналися над її коханням, що помиралося в ніжнім дівочім серці. Сльози рясно котилися її пополотнілим лицем, але вона якось і не помічала того… Страшне розуміння того, що не потрібною вона була мужу своєму, розуміння того, що боярин В’яженич посватався до неї виключно через її родинний зв’язок з київським королем, надто болісно вражало серце. Це було навіть більш болісним, ніж знання того, що він зраджував їй з Устинією. Подружня зрада досить часто траплялася серед бояр, і навіть сама Радислава була про подібне начувана й зі зрадою тією вготована боротися. Але ж як боротися їй з байдужістю в його серці? Як забути ці слова, які почула вона і які в шмаття криваве розривали її серце? Мстислав не кохав її, не кохав жодної хвилини й лиш старанно видавав своє почуття, грався з її серцем і не жалкував її.