Читать книгу Просто гра онлайн

56 страница из 86

– Потримав у руках сім кусків зелені і все! – Ілля гірко усміхнувся. – Отаке моє циганське щастя!

– Ну ти й телепень! – Микола постукав кулаком по вилиці. – Не міг викликати таксі, щоб дістатися додому?! Це ж треба було додуматися йти ввечері з такими грошима!

– Не додумався, – зітхнув Ілля.

– Хоча б мені сказав, щоб удвох пішли! Або попросив того ж Латиша, щоб дав тобі пару-трійку хлопців для супровіду!

– Ти знаєш, Колю, я впевнений, що мене бомбонули хлопці Латиша, – сказав Ілля, схилившись до вуха друга. – Він дав бабло й одразу послав своїх шісток, щоб відібрали.

– Та ти що?! Нікому такого не кажи! Усі тут знають Латиша як чесну й справедливу людину!

– Еге ж! – хмикнув Ілля. – Такий справедливий, що за гроші ладен людину живцем закатати в асфальт?

– Не знаю, чи когось закатав, чи ні, – тихо промовив Микола. – Якщо і зробив так, то заслужили, але дорікнути Латишеві в нечесності… Ні, ти загнув, друже! До нього йдуть усі ті, кого незаслужено образили, шукають у нього підтримки, допомоги, просять поради. Латиш нікому не відмовляє, і всі знають, що він за справедливість.